легітимність

ЛЕГІТИМНІСТЬ - засвідчення або доведення законності й обґрунтованості існування соціально значущих дій, статусів чи інституцій. У вузькому розумінні, Л. розглядається через звернення до певних норм, напр. до чинних законів або до звичаїв. Поняття Л. в широкому розумінні започаткував Вебер у своїй соціології права. Л. гарантується лише внутрішньо (1. афективно, 2. ціннісно-раціонально, З. релігійно) і тільки через очікування певних зовнішніх наслідків. У феноменології поняття Л. розуміється найбільш широко: це сенсова об'єктивація, що створює значення "другого порядку", інтегрує соціальні значення, інституціоналізовані суспільством. Бергер та Лукман вказують на впорядкувальний характер Л., що співвідносить кожну соціальну дію, інституцію з усією сукупністю людських значень у символічному універсумі як спосіб буття. В сучасній філософії та соціології проблема Л. плідно досліджувалася Гьоффе (Л. справедливого правопорядку), Луманом (теорія Л. права), Габермасом (Л. правової держави).

В. Нечипоренко